Діти сайт для батьків.
Анатолій Крижанівський: «В гімназії діє три профільних відділення: математичне, економічне та української філології»


   Тут здобували освіту Патріарх Йосиф Сліпий, письменник Володимир Гжицький, актори і режисери Мар’ян Крушельницький та Лесь Курбас та багато інших видатних українців. Тернопільська українська гімназія – заклад з понад столітньою історією та перемогами у номінаціях «Школа-ерудит», «Школа-краєзнавець», «Найпрестижніший та найпопулярніший навчальний заклад». Сьогодні сайт для батьків "Діти" говорить із директором гімназії – відмінником освіти, спеціалістом вищої категорії Крижанівським Анатолієм Васильовичем.


Крижанівський Анатолій Васильович


 - Анатолію Васильовичу, заклад, яким ви керуєте, має багату історію. Які освітні традиції продовжуються у сучасній Тернопільській українській гімназії ім.І.Франка?
 - Справді, наступного року ми будемо відзначати вже 120-річницю. Польська гімназія у Тернополі діяла й раніше. Але саме у 1898 році, завдяки зусиллям посла галицького сейму Олександра Барвінського, дирекція отримала дозвіл відкрити перший клас з українською мовою навчання. Це був початок тієї довоєнної української гімназії, яка відродилася уже у 1991 році. І, власне, закладені тоді традиції класичної школи ми продовжуємо тепер: даємо можливість обдарованим і здібним дітям отримати максимум сучасних, актуальних знань у різних напрямках, базу для продовження навчання за обраним фахом у престижних університетах України та світу.


 - Які предмети вивчають у вас поглиблено?
 - З метою розвитку різнобічних нахилів учнів у гімназії діє 3 профільних відділення: математичне, економічне, української філології. Крім базових предметів, у гімназії викладаються спецкурси, обов’язково-вибіркові предмети: основи економіки, світова художня культура, логіка, риторика, «Основи наукових досліджень», «Основи графіки», французька та польська мови. Важливим компонентом гімназійної освіти є пошукова робота учнів. Тож у нас діє наукове товариство «До глибин», що є асоційованим членом Тернопільського територіального відділу Малої академії наук України. За час функціонування товариства 5 учнів гімназії за свої наукові праці були удостоєні стипендії Президента України.

 


 - Та й з базових навчальних дисциплін ваші учні завжди показують високі результати на олімпіадах різного рівня. Чи складно вступити у гімназію? З якого віку ви приймаєте діток на навчання?
 - Згідно з наказом Міністерства освіти, гімназія має складатися з 1-7 класів (відповідно 5-11 класи середньої загальноосвітньої школи). Тому у наш заклад зараховуємо дітей, які отримали початкову освіту і пройшли конкурсний відбір. Вступні іспити ми проводимо у два тури, щоб отримати об’єктивні дані. Зазвичай, на першому іспиті діти хвилюються і допускають більше помилок, а на другому – уже почуваються впевненіше. Втім, хвилювання і дітей, і батьків зрозумілі. Адже у нас дуже високий конкурс щороку. Тернопільська українська гімназія – престижний заклад, який дає якісну освіту. І охочих віддати дитину на навчання до нас справді багато.


 - Ви є директором гімназії вже десять років. Що змінилося за цей час у навчальному закладі?
 - Мабуть, робити таке порівняння краще громадськості, освітянам, засобам масової інформації нашого міста, позаяк я не можу сам давати оцінку своїй директорській діяльності. Втім, за десять років гімназія, звичайно, змінилася, особливо її матеріально-технічна база, завдяки спонсорській допомозі батьків зокрема. Сьогодні у кожному класі є мультимедійні засоби навчання, кабінет інформатики оснащений сучасними комп’ютерами, не кажучи вже про оновлений інтер’єр та екстер’єр самого приміщення. Хоча останнє має, до слова, теж велике значення. Адже середовище, місце, де навчаються діти, дуже впливає на емоційний стан учнів та на якість навчання, якщо хочете. Не можна говорити про чистоту свідомості у брудному класі і провадити сучасну освіту за зношеними партами, яким 30 років… Гармонія має бути в усьому: і в формі, і у змісті.


 - І між закладом та учнями, які в ньому навчаються. Чим, до речі, відрізняються першокласники 2007-го і 2017-го?
 - Кожне наступне покоління завжди відрізняється від попереднього. Вони просто не можуть бути однаковими, бо живуть у різний час. Сучасні діти особливі своїм відчуттям свободи. Вони мають надзвичайний доступ до інформації. І це не тільки благо, але й велике навантаження на їхню свідомість. Тож перед вчителями та батьками стоїть сьогодні дуже важливе завдання – допомогти підростаючому поколінню знаходити в цьому океані можливостей справді корисні знання, відсіювати зерно від полови.


 - Ви сказали «перед вчителями і батьками»…
 - Саме так: без такої взаємодії важко говорити про успішне виховання. Буває, що батьки практично перекладають з себе відповідальність і сподіваються винятково на педагогів. Так само деякі вчителі розраховують лише на авторитет батьків. Я розумію, що при сучасному темпі життя важко все встигати. Але заради наших дітей ми маємо це робити. І я постійно наголошую, що вчитель має не лише викладати свій предмет, але й бути наставником, вихователем, до якого прислуховуються учні. А батьки, якими б зайнятими вони не були, повинні приділяти дітям достатньо уваги, спілкуватися з ними, організовувати якісний відпочинок на вихідні. Враховуючи складність сьогоднішньої навчальної програми, це просто життєва необхідність.


 - Питання складності програм ми просто не могли обминути. Про це говорять у суспільстві, це хвилює батьків. Чи підтримуєте ви перехід на 12-річне навчання?
 - Це має сенс лише при зміні підходу до навчання у старших класах, коли учень, наприклад, уже визначився із майбутньою професією і відповідно обирає кілька предметів, які він вивчатиме поглиблено. Крім того, далеко не всі школи сьогодні зможуть вмістити таку кількість учнів одночасно. Перш ніж впроваджувати подібні реформи, потрібно адекватно оцінювати ті умови, у яких перебувають сучасні заклади.


 - Давайте уявимо, що у вас є такі повноваження. Якби завтра ви прокинулися Міністром освіти, що змінили б у сучасних школах?
 - Знаєте, колись це питання мені задали студенти на одному семінарі. Не пам’ятаю вже, що я сказав їм тоді. Але на сьогодні моя думка така. Спершу я провів би дуже ґрунтований аналіз того, що ми маємо зараз, за участю всіх спеціалістів, не лише вчителів-предметників, але й медиків, психологів… І вже на основі цього можна формувати освітні реформи, бо тоді вони відповідатимуть актуальним запитам і наявним умовам. А ще – стану здоров’я дітей. Вважаю це вкрай важливим, бо, за даними статистики, сьогодні дуже мало учнів закінчують школу абсолютно здоровими. Ми маємо визначити не тільки те, що має знати і вивчати дитина, але й те, як це має відбуватися без шкоди для її здоров’я. Окремо хочу зазначити про запозичення освітнього досвіду з інших країн. Це також потрібно робити грамотно. Брати лише те, що відповідає нашому менталітету, сумісне із традиціями української школи, буде ефективним в нашому (а не американському, фінському тощо) суспільстві.

Розмовляла Валерія Климчук, сайт для батьків "Діти"

Школи Тернополя


РОЗВИТОК ДІТЕЙ


Дата публікації: 04.04.2017
Переглядів сьогодні: 2
Переглядів всього: 845