Діти сайт для батьків.
11 нововведень щодо сплати аліментів - детальний коментар юриста


17 травня 2017 року Верховна Рада нарешті прийняла законопроект (реєстр. № 4928 від 08.07.2016 р.) про покращення захисту права дитини на належне утримання.

Адвокат з сімейних справ, к.ю.н., сімейний медіатор, Голова Комітету сімейного права Асоціації адвокатів України Ганна Гаро взяла активну участь у робочій групі адвокатів Комітету сімейного права ААУ, що спільно з Уповноваженим Президента України з прав дитини  і Центром сімейно-правових досліджень здійснили розроблення цього законопроекту.


1. Підвищення мінімального розміру аліментів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016, підписаного Президентом України 06.06.2017 року (ще не набрав чинності)(надалі – Закон) було внесено зміни до Сімейного кодексу України в частині збільшення мінімального розмірі аліментів.

Як було?
Ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України визначала, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Станом на червень 2017 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить – 1426 грн., для дітей віком від 6 до 18 років – 1777 грн. Таким чином, мінімальний розмір аліментів для дітей віком до 6 років до прийняття Закону становив 427, 80 грн., для дітей віком від 6 до 18 років – 533, 10 грн.

Як буде?
Положеннями ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України в новій редакції передбачається: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Таким чином, відповідно до прийнятих змін, станом на червень 2017 року мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 713 грн. для дитини віком до 6 років та 888, 50 грн. для дітей віком від 6 до 18 років.

У зв’язку із передбаченим Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» поступовим підвищенням розміру прожиткового мінімуму, з 1 грудня 2017 року його розмір для дітей до 6 років становитиме 1492 гривні (відповідно мінімальний розмір аліментів становитиме 746 грн.), а для дітей віком від 6 до 18 років- 1860 гривень (мінімальний розмір аліментів - 930 грн.).

Приклад: 
У разі звернення особи до суду із позовною заявою про стягнення аліментів, встановлений судовим рішенням їх розмір не може бути меншим від мінімально визначеного законодаством, тобто 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Резюме: 
Внесені до Сімейного кодексу України зміни в частині збільшення мінімального розміру аліментів значно покращують становище дітей у порівнянні із попередньою редакцією.

Питання:
 Чи треба буде отримувати нове судове рішення, якщо на руках є рішення суду про призначення аліментів не менше 30% від прожиткового мінімуму? Та чи автоматично стягуватимуться аліменти у новому мініміальному розмірі?

Відповідь:
Необхідно буде отримувати нове судове рішення про стягнення аліментів не менше 50 % від прожиткового мінімуму в спрощеному чи позовному провадженні.
 
2. Аліменти є власністю дитини.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 (ще не набрав чинності) (надалі – Закон) було внесено зміни до ст. 179 Сімейного кодексу України.

Як було? 
Згідно ч. 1 ст. 179 Сімейного кодексу України передбачалось, що аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. Неповнолітня дитина мала право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання

Як буде?
Положеннями ч. 1 та ч.2 ст. 179 Сімейного Кодексу України в новій редакції передбачається: «1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. 2. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Приклад:
Отримані за рішенням суду та сплачені платником суми аліментів не можуть використовуватись батьками на свої власні потреби всупереч інтересам дітей, оскільки є саме їх власністю. Платник аліментів може звертатись із заявою до органів опіки та піклування щодо перевірки цільового використання аліментів, а також до суду із позовними заявами про зменшення розміру аліментів у зв’язку з їх нецільовим використанням або про зарахування аліментів на банківський рахунок дитини, тощо. Також дитина, досягнувши 14 років, може звертатися з позовами до одного з батьків - фактичного одержувача аліментів щодо їх відшкодування у випадку використання не за цільовим призначенням.

Питання:
Чи може дитина самостійно користуватися та розпоряджатися аліментами? з якого саме віку?

Відповідь:
Якщо дитина не досягла чотирнадцяти років, тобто відповідно до Цивільного кодексу України вважається малолітньою, вона має право використовувати отримані аліменти лише на укладення дрібних побутових угод, які задовольняють її побутові потреби та стосуються предмета, який має невисоку вартість (сьогодні це оціночне поняття).


Дитина, у віці від 14 до 18 років, крім дрібних побутових угод також має право:
- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами (тут і АЛІМЕНТИ);
- самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
- бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
- самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку) (тут і АЛІМЕНТИ);
- за згодою органу опіки та піклування та батьків розпоряджатися грошовими коштами, що внесені іншими особами в банк або іншу фінансову установу на її ім'я (тут і АЛІМЕНТИ);

Однак, на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна, навіть за рахунок грошових коштів, які є аліментами, повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

В деяких випадках дитина, яка не досягла повноліття, отримавши повну цивільну дієздатність, зможе розпоряджатись своїми грошовими коштами повністю самостійно. 
Зокрема:
- якщо дитина досягла 16 років і працює за трудовим договором; 
- якщо дитина записана матір'ю або батьком дитини; 
- якщо дитина досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Резюме:
Внесені до Сімейного кодексу України зміни в частині зміни правового режиму власності на аліменти, є важливою гарантією дотримання прав дітей з боку недобросовісних батьків. Такі зміни є реалізацією європейського підходу до вирішення питання про право власності на аліменти.
 
3. Спрощення процедури стягнення аліментів у наказному (спрощеному) провадженні

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 (ще не набрав чинності) (надалі – Закон) було внесено зміни до ст. 183 Сімейного кодексу України щодо стягнення аліментів у наказному (спрощеному) провадженні.

Як було? 
Питання стягнення аліментів до прийняття передбачених Законом змін вирішувалось в основному у порядку позовного провадження шляхом подання зацікавленою особою до суду позовної заяви про стягнення аліментів та відповідних доказів в обґрунтування їх розміру. При цьому судові процеси затягувались і тривали зазвичай не менше одного року. Аліменти протягом цього часу не сплачувались.
Судові накази щодо аліментів могли бути видані судом лише у разі заявлення вимоги про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не була пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб.

Як буде ?
Законом передбачається можливість стягнення аліментів у наказному (спрощеному) провадженні за заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, поданою до суду тим з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким вона проживає, у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (станом на червень 2017 – не більше 14260 грн. для дитини віком до 6 років та не більше 17770 грн. для дитини віком від 6 до 18 років).
Окрім цього, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (у разі якщо аліменти стягуються у фіксованому розмірі).
У цих випадках тягар доказування перекладається на платника аліментів, який у разі своєї незгоди із розміром аліментів, визначених судовим наказом, звертається до суду з позовом про визначення відповідного розміру аліментів та сам доводить суду свою позицію.
Якщо ж особа бажає стягувати аліменти у розмірі більшому, ніж визначений вище, подається позовна заява про стягнення аліментів у звичайному порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Приклад: 
Жінка, яка бажає отримувати аліменти на двох неповнолітніх дітей, подає до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів з їх батька у розмірі 1/3 від його заробітку (доходу). Суд вирішує питання про відкриття наказного провадження не пізніше наступного дня з дня надходження заяви до суду, закінчення строку, встановленого для усунення недоліків заяви про видачу судового наказу та не пізніше наступного дня після отримання судом інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. При цьому згідно до положень ст.102 Цивільного процесуального кодексу України, видача судового наказу про стягнення аліментів проводиться без судового засідання і виклику сторін для заслуховування їх пояснень у триденний строк з моменту постановлення ухвали про відкриття наказного провадження. Після цього судовий наказ уже може бути поданий в орган виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження, і починає виконуватися. Аліменти стягуються від дня подання заяви про видачу судового наказу.

Питання:
Чи означають ці зміни, що в цілому запроваджується обмеження максимального розміру аліментів?

Відповідь:
Ні, зазначене обмеження стосується лише випадку обрання спрощеного порядку стягнення аліментів, тобто у випадку отримання судового наказу. У випадку звернення до суду в порядку позовного провадження, бажаний розмір аліментів обґрунтовується позивачем та визначається судом у рішенні.

Резюме:
Внесені до Сімейного кодексу України зміни в частині нових можливостей при стягненні аліментів в спрощеному порядку (у наказному провадженні) спрощують та вдосконалюють механізм їх стягнення шляхом скорочення строку розгляду судом таких справ, зменшення витрат на юридичну (адвокатську) допомогу, переносять тягар доказування на платника аліментів.
 
4.  Підсудність у справах про оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, як і про стягнення аліментів, за вибором позивача.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 (набирає чинності 08 липня 2017 року) (надалі – Закон), було внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України в частині розширення категорії справ підсудність яких визначається за вибором позивача.

Як було? 
Позови щодо додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення згідно ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України пред’являлись в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача. 
Право пред’явлення позову в тому числі за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача було передбачено лише щодо позовів про стягнення аліментів (ч. 1 ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України).

Як буде?
Законом передбачається внесення змін до ч. 1 ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України, а саме, що окрім справ про стягнення аліментів за місцем проживання позивача зможуть пред’являтись позовні заяви і про оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення.

Приклад: 
Щоб подати позовну заяву про зміну способу стягнення аліментів або про стягнення додаткових витрат на дитину або про індексацію аліментів, у випадку проживання боржника в іншій області, необхідно було або шукати шляхи та можливості їздити до суду або шукати представника, що в будь-якому випадку мало наслідком матеріальні витрати та втрату часу. Завдяки прийнятим змінам це легко зробити за місцем проживання стягувача не залежно від місця проживання платника аліментів.

Резюме: 
Внесені до ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України зміни в частині розширення категорії справ, підсудність в яких визначається за вибором позивача, є ще одним позитивним моментом щодо захисту прав стягувача аліментів.
 
5. Пільги щодо сплати судового збору при подачі позовів щодо оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 (набирає чинності 08 липня 2017 року) (надалі – Закон), було внесено зміни до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору при подачі позовів щодо оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Як було?
Пунктом 3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» було передбачено звільнення позивачів ВИКЛЮЧНО у справах про стягнення аліментів від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Як буде?
Змінами передбачається звільнення від сплати судового збору позивачів також і у справах про оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Приклад:
 До внесення вищезазначених змін, у разі звернення до суду із позовною заявою про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, позивачі зобов’язувались сплачувати 1 відсоток ціни позову як судовий збір з майнових вимог та мінімальний судовий збір (наразі це 640 грн.) з немайнових вимог (наприклад, про зміну способу стягнення аліментів). Внесення змін дозволяє особі звертатись до суду з позовною заявою в окреслених випадках не сплачуючи при цьому жодного судового збору.

Резюме:
Внесені до Закону України «Про судовий збір» зміни в частині звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, роблять судовий захист інтересів дитини більш доступним для стягувачів.
 
6. Нові обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів (майно та витрати платника аліментів)

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 (набирає чинності 08 липня 2017 року) (надалі – Закон), було внесено зміни до ч.1 ст. 182 Сімейного кодексу України.

Як було?
Статтею 182 Сімейного кодексу України було визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Як буде?
Законом, визначений у ст.182 Сімейного кодексу України перелік, був розширений, зокрема до обставин які враховуються судом при визначені розміру аліментів віднесено також наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

Приклад:
Жінка подала позовну заяву про стягнення аліментів з колишнього чоловіка на користь спільної доньки, однак у зв’язку з тим, що чоловік офіційно ніде не працює, суму аліментів було призначено мінімальну. Разом з тим, є інформація, що платник аліментів отримує неофіційні великі доходи, має у власності нерухоме майно та автомобілі, рахунки в банку, відпочиває на дорогих курортах. Завдяки прийнятим змінам вищезазначені факти (у разі їх доведеності) будуть враховуватись судом при прийнятті рішення про розмір аліментів до сплати.

Питання:
Яким чином доводити та збирати відповідні докази?

Відповідь:
Правову допомогу щодо збору доказів та доказування неофіційних доходів та статків платника аліментів зможе надати адвокат (у випадку малозабезпеченості сторони – з системи Безоплатної правової допомоги). Такі докази можуть бути отримані адвокатом зокрема з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Єдиного реєстру МВС, інформації з Державної прикордонної служби, Державної фіскальної служби, або у відповідь на адвокатські запити тощо.

Питання:
як буде застосовуватися ця нова норма, якщо все рухоме та/або нерухоме майно боржника зареєстроване на третю особу (мати, сестру, іншу дитину)?

Відповідь:
Наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна слід тлумачити як його право володіння, користування або розпорядження таким майном. Тому якщо боржник фактично проживає, прописаний або іншим чином користується нерухомим майном або ж знімає гроші з картки/банківського рахунку на підставі доручення або фактично керує автомобілем та має при собі технічний паспорт (оформлений на іншу особу), вважатиметься, що таке майно наявне у платника аліментів, так як він ним користується.

Резюме:
Зазначені вище зміни до Сімейного кодексу України є суттєвим кроком на шляху захисту інтересів дітей у випадках приховання дійсних доходів та матеріального стану з метою ухилення від сплати аліментів. У зв’язку із прийняттям змін приховані доведені доходи та витрати платника аліментів зможуть бути підставою для призначення більшого розміру аліментів.
 
7. Спосіб стягнення аліментів визначає виключно стягувач, а не суд.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 (набуває чинності 08 липня 2017 року) (надалі – Закон), було внесено зміни до  ч.3 ст. 181 та ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України.

Як було?
Частиною 3 ст. 181 Сімейного кодексу України визначалось, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому, спосіб стягнення аліментів визначався судом з врахуванням обставин визначених у Сімейному кодексі України, зокрема факту наявності у платника аліментів офіційного працевлаштування або нерегулярного, мінливого доходу, отримання частини доходу в натурі, тощо.

Як буде ?
Законом вносяться зміни до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, зокрема зазначається наступне : «За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів». А в ч.1 ст. 184 Сімейного кодексу України вказується : «Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі».

Питання: 
чи може платник аліментів змінити визначений в судовому рішення спосіб стягнення аліментів, звернувшись з такою вимогою до суду?

Відповідь:
За новими змінами не зможе, буде відмова в позові, оскільки згідно ч. 3 ст. 181 СКУ спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Платник аліментів зможе згідно ст. 192 СКУ згодом зменшити у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СКУ. Тобто Платник може домагатися зміни розміру в межах способу, обраного стягувачем.

Приклад:
Суд за позовною заявою матері дитини про бажання стягувати аліменти саме у твердій грошовій сумі або саме у частці від доходу, буде приймати відповідне рішення про спосіб стягнення незалежно від наявності офіційного працевлаштування чи мінливого, нерегулярного доходу платника аліментів. У платника аліментів ж натомість буде право подати позовну заяву про зміну способу стягнення аліментів та доводити свою позицію. Окрім цього, правом змінити спосіб стягнення аліментів наділений і стягувач аліментів (це без змін).
 
8. Зміни у визначенні заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 (набуває чинності 08 липня 2017 року) (надалі – Закон), було внесено зміни до ст. 195 Сімейного кодексу України з приводу визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Як було?
Стаття 195 Сімейного кодексу України передбачала, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. 
Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує.
Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Як буде?
До ч.1 ст. 195 Сімейного кодексу України було додано положення, відповідно до якого заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
В частині 2 ст. 195 Сімейного кодексу України Законом чітко визначено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Приклад 1: 
У разі якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але на час визначення її розміру державним виконавцем уже працевлаштувався, заборгованість визначалась із заробітку (доходу), який він почав отримувати. Проте сума аліментів з безробітного має рахуватися виходячи з середньої заробітної плати для відповідної місцевості, що значно більше зазвичай становить в порівнянні з вирахуванням аліментів з офіційної зокрема мінімальної заробітної плати (для Києва на одну дитину це приблизно 2500,00 з безробітного та 800,00 як ¼ з мінімальної заробітної плати). У відповідності до прийнятих змінам у такому випадку визначення заборгованості за аліментами за період безробіття буде відбуватися виходячи із середньої заробітної плати такого платника аліментів для даної місцевості.

Приклад 2: 
Здійснюючи підприємницьку діяльність на свій ризик та перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (сплачуючи єдиний податок) платник аліментів не звітує до органів ДПС про «чистий» дохід, з якого державний виконавець може вирахувати конкретну суму аліментів, призначену судом у частці від доходу. У зв’язку з чим заборгованість у таких випадках рахується за практикою ДВС виходячи із середньої заробітної плати працівника за місцем свого проживання. Проте між ДВС та стягувачами, стягувачами та боржниками постійно виникають спори щодо суми доходу ФОП – єдинника з якої слід вираховувати аліменти в даному випадку.

Приклад 3:
Велику складність викликають питання збору доказів розміру офіційних чи неофіційних доходів платника аліментів, який отримує заробіток (дохід) в іноземній державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу. Так само щодо обрахування суми заборгованості. Відповідно до прийнятих змін стягувачам не потрібно більше ламати голову та витрачати кошти на іноземних адвокатів - заборгованість зі сплати аліментів платника, який отримує заробіток (дохід) в іноземній державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначатиметься виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (місце відкриття виконавчого провадження), а у разі якщо такий платник чи стягувач пред’явить державному виконавцю докази доходів, заборгованість за аліментами буде відповідно перерахована.

Резюме:
Внесення змін до ст. 195 Сімейного кодексу України сприяє чіткому визначенню порядку стягнення заборгованості за аліментами для різних категорій їх платників, щодо яких в чинному законодавстві та судовій практиці існували прогалини чи протиріччя.
 
9. Заборона зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство, материнство, визначення місця проживання дитини, участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 (набуває чинності 08 липня 2017 року) (надалі – Закон), було внесено відповідні зміни до ч. 1 ст. 201 Цивільного процесуального кодексу України.

Приклад: 
Стягувачу аліментів гарантується якнайшвидший розгляд позову без ризику зупинення судового провадження у разі звернення іншої сторони до суду із позовами про оспорювання батьківства (материнства), визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Резюме: 
Доповнення ст. 201 Цивільного процесуального кодексу України зазначеними змінами дозволить подолати ситуацію, коли платники аліментів свідомо ухиляючись від утримання дітей, використовують процесуальні можливості для затягування судового процесу, що призводить до порушення прав дітей на отримання аліментів.
 
10. Доповнено нову підставу для відступу від рівності часток при поділі майна подружжя - ухилення від участі в утриманні дитини (дітей).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 (набирає чинності 08 липня 2017 року) (надалі – Закон), було доповнено ч.2 ст. 70 Сімейного кодексу України.

Як було?
Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як буде?
Зазначеним законом ч.2 ст. 70 Сімейного кодексу України було доповнено, зокрема при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя також якщо один із подружжя ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей).

Приклад:
Раніше за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка могла бути збільшена, тільки якщо визначене місце проживання дитини (дітей) та за умови наявного рішення про стягнення аліментів, розмір яких був недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Тобто багато умов ставилося в залежність та головне – наявність рішення про стягнення аліментів. 
За змінами можна довести ухилення другого з батьків від утримання дитини (дітей) без наявності рішення про стягнення аліментів та визначення місцяпроживання дитини (дітей).

Подаючи позовну заяву про поділ спільного сумісного майна подружжя, батько чи матір спільної дитини (дітей) може просити суд відступити від засади рівності часток подружжя та просити присудити більшу частку в спільному сумісному рухомому чи нерухомому майні також обґрунтовуючи свою позицію ухиленням другого з батьків в утриманні спільної дитини (дітей).

Питання 1 :
Факти ухилення від участі в утриманні дитини (дітей) повинні мати місце виключно в період дії зареєстрованого шлюбу/чи спільного проживання однією сім’єю (фактичні шлюбні відносини) чи також/або лише після його розірвання (припинення фактичних шлюбних відносин)?

Відповідь 1:
Факти ухилення можуть мати місце як в період дії зареєстрованого шлюбу чи спільного проживання однією сім’єю (фактичні шлюбні відносини), так і після його розірвання (припинення фактичних шлюбних відносин), але в будь-якому разі до вирішення судом спору про поділ майна подружжя або встановлення факту спільного проживання однією сім’єю та поділу спільного сумісного майна в порядку ст. 74 СКУ.

Питання 2 :
Як доводити таке ухилення від утримання дитини (дітей) ?

Відповідь 2:
Невиконання укладеного аліментного договору між батьками або отримання рішення суду про стягнення аліментів, відкриття виконавчого провадження будуть полегшувати доведення ухилення другого з батьків, але не є виключними підвалинами для доведення факту ухилення від утримання спільної дитини. Такими доказами можуть бути зокрема письмові звернення до іншого з батьків та відповіді або відсутність відповідей, записи розмов та смс-повідомлення тощо. Чим більше їх буде, тим легше буде обґрунтувати ухилення.

Резюме:
Доповнення ч. 2 т. 70 Сімейного кодексу України зазначеним вище положенням є позитивним моментом для забезпечення найкращих інтересів дитини, оскільки позбавляє заінтересованого одного з батьків матеріальних, моральних та часових витрати на судові процеси отримання відповідних рішень суду, а також є додатковим важелем впливу на недобросовісних платників аліментів.
 
11. Запровадження відповідальності за прострочення оплати додаткових витрат на дитину, удосконалення механізму відповідальності за несплату аліментів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 (набирає чинності 08 липня 2017 року) (надалі – Закон), було внесено зміни до ст. 196 Сімейного кодексу України щодо удосконалення механізму відповідальності за несплату аліментів та запровадження відповідальності за прострочення оплати додаткових витрат на дитину.

Як було?
Ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України визначалось, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Як буде?
Згідно ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Окрім цього, передбачається також чітка відповідальність і за прострочення оплати додаткових витрат на дитину.

Як було?
Відповідальність за прострочення оплати додаткових витрат на дитину до прийняття змін не передбачалось.

Як буде?
Згідно ч.4 ст.196 Сімейного кодексу України, у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.
Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

Резюме:
Процес стягнення пені за аліментами завжди був суперечливим та судова практика у даному питанні була досить неоднозначною. При обчисленні розміру пені за аліментами на суму боргу за попередній період, збільшену вже на суму пені, знову нараховувалась пеня, що було невірним.  Прийняті зміни є надзвичайно важливими, адже визначають від якого і по який час повинна стягуватись пеня, встановлюють її максимальний розмір, що дозволить уникнути вищезазначених помилкових розрахунків пені, закріплюють право на стягнення пені і у разі якщо аліменти сплачуються за домовленістю між батьками, а не лише за рішенням суду, а також вперше запроваджують відповідальність за несплату додаткових витрат на дитину. Запровадження даної норми відповідає принципу справедливості, адже судовими рішеннями нерідко встановлювався розмір пені, який набагато перевищував саму суму заборгованості.

Питання:
Що значить не більше 100% заборгованості? І навіщо це запроваджено?

Відповідь:
Це означає, що в будь-якому випадку, не залежно від правильності розрахунків пені, не може бути присуджена судовим рішенням пеня, яка є більшою за саму суму заборгованості, через яку вона виникла. Наприклад, якщо заборгованість зі сплати аліментів з березня 2017 року по травень 2017 року (3 місяці, 2000,00 грн аліментів щомісяця) становить 6 000 грн. 00 коп, то пеня за цей період не може перевищувати даної суми. Відповідно пеня нараховується не на загальну суму основного боргу, а лише із суми боргу за певний місяць. Загальний розмір пені обчислюється шляхом складення нарахованої неустойки (пені) за кожний такий період.

Автор статті: адвокат Ганна Гаро
Джерело: protokol.com.ua


РОЗВИТОК ДІТЕЙ


Дата публікації: 09.07.2017
Переглядів сьогодні: 5
Переглядів всього: 518
Рекомендуємо