Мабуть у кожної мами стискається серце, коли наближається перший день народження малюка. Стільки спогадів, передсвяткових клопотів одразу з’являється. Один із них, схоже, особливо хвилює всю родину: малюка конче треба обстригти «на лисо», переконують усі. Але чи дійсно це так необхідно? Хресна мама приносить у день іменин із собою ножиці, щоб здійснити даний ритуал…
У наших предків дійсно існував звичай «пострижи»: коли малюкові виповнювався рік, він вважався достойним бути «постриженим» у доросле життя. Постриг здійснювався хрестоподібно: над вушками, на потилиці та з чубчика. Волоссячко або ж зберігали, або відпускали за вітром чи за водою або кидали у вогонь. Однак, зауважимо, тоді немовлята не завжди доживали до такого віку, а ще, за розповідями старших людей, часто до року їх… пеленали. Тобто «пострижини» - це був своєрідний перехід від одного етапу життя до наступного, коли малюк, буквально, вперше спинався на ноги. До речі, у ті давні часи, років до п’яти-шести дитина була «без статі» - це була просто дитина, член роду. Волосся у малюка відростало, і він (чи вона) безтурботно грався. А вже у віці п’яти чи шести років «ангелятко без статі» перетворювалося у людину, і його обстригали відповідно до вимог племені та статі.
Часто доводилося чути, що малюка варто стригти «на лисо» в однорічному віці для того, щоб волосся було гарнішим. Адже у немовлят воно м’якеньке, пухке, схоже на пух. Науковцями вже давно доведено, що волосяні фолікули формуються ще у материнській утробі, їхню кількість змінити не можливо. Тобто, якщо генетично воно має бути густим – отже таким і буде. Якщо ж волосся має бути рідким і тьмяним – тут стрижками не зарадити. Звісно ж, «пушок» випадає, первинне волоссячко змінюється, оновлюється, однак, знову ж таки, це природній процес, і аж ніяк не перукарський.
Однак продовжимо екскурс в історію, щоб зрозуміти, звідки взялася нав’язлива ідея однорічних діток обстригати «на лисо». У ХІХ столітті почалися різні пошесті, зокрема головних вошей. Можна уявити собі, що робилося у непострижених та незачесаних дитячих голівках! Тому всіх дітей почали обстригати якомога коротше, щоб якось боротися із вошами.
Традиція (яка тоді була вимогою часу) перекочувала у наше століття, однак люди вже не пригадують, звідки ж вона прийшла до нас. Тому часто обстригають малюків так, що через тонесеньку шкірку на голові видно кожну судинку. Для мене особисто обстрижені «на лисо» дітки завжди асоціюються із жахливими хворобами або ж із дитячими притулками. Тому до останнього воювала із родичами, які переконували мене, що, не постригши дітей, приречу їх на життя із рідким, негарним волоссям.
Звісно ж,не варто впадати у крайності і фанатично відрощувати волосся, адже стрижка – це, передусім, гігієнічна процедура. Отже, варто слідкувати за тим, щоб волоссячко не лізло в очі, не лоскотало вушка – його потрібно регулярно підрівнювати. Якраз ця процедура допомагає створити ілюзію густоти волосся, адже тонесенький кінчик обрізується, а залишається «товста» частина волосини.
Отже, слідуючи традиціям, варто все ж задуматися, наскільки вони раціональні, чи варто їх переносити на сучасне життя. Пострижені чи ні – головне, щоб наші дітки були здоровими!
Автор: Ольга Терещук. Спеціально для порталу "Діти"
