Діти сайт для батьків.
Щоденник майбутньої мами



Замість передмови зауважу, що мамою я готуюся стати вже вдруге, тому буквально в перші ж дні вагітності зрозуміла, що зі мною щось відбувається.

2009 рік, квітень
Прокинувшись зранку, відчула втому. Якщо ще вчора сонечко мене розбудило рано-рано, то сьогодні я не могла підвестись з ліжка. Далі – більше: вночі – безсоння, а вдень – як сонна муха. «Щось тут не так…» - подумала я і висловила своє припущення чоловікові. «Та просто вітамінчиків попий – весна, анемія…», - спробував заспокоїти мене. На моє зауваження, що треба купити тест на вагітність, лише посміявся.

Наступний «дзвіночок» знову пролунав уночі. Я почала прокидатися декілька разів від нестерпного бажання відвідати туалет. «Не може бути…» - знову подумала я. Та видав себе мій малюк абсолютно прозаїчно: якогось дня мені страшно захотілось їсти буквально за годину після сніданку. Відчуття голоду було настільки сильним, що, здавалося, ладна з’їсти слона! Пригадала першу вагітність – тоді відчувала те саме: безсилля, постійний голод – аж до тремтіння рук, сонливість і незрозуміла тривога та неможливість повноцінно вдихнути повітря.

Будь-який запах та навіть улюблені парфуми стали нестерпними. Та що парфуми?! Навіть запах пудри, мила, миючого засобу для посуду чи вологих серветок викликають відчуття відрази! Тому всю косметику та все, що має будь-який запах, надійно сховала подалі від свого чутливого носа.
«Чого ти переживаєш? Ще рано», - знову заспокоював мене чоловік, натякаючи на те, що критичним дням ще не час. Воно то так, але я вже була впевнена, що вагітна. Тоді він узявся мене заспокоювати іншим чином: «І нічого, навіть добре. А ти коли планувала? Якщо не зараз – то коли?».

Травень
О, ні. Знову те саме. То настрій щасливий – аж зашкалює, і неможливо стримати емоцій, хочеться всіх обійняти… А на зміну цьому щастю раптово приходить агресія або й сльози. «Коханий, обійми мене!..», «Не зачіпай мене, забери руки!», «Я хочу спати, відстань», «Я не можу заснути, поговори зі мною!», «Мені так хочеться… навіть не знаю чого… Йди мені щось купи!», «Ти - бездушний! Ти знаєш, як та риба смердить? Для чого ти її купив?» І знову сльози, які змінюються сміхом або бажанням кинути чимось важким. Бідненький! А потім виникло відчуття, що у животі звідкись взялась подушечка із повітрям – маленька така. А ще здалося, що моє серце також перемістилось туди – в живіт. Постійно пульсує, вирує щось там, крутиться, змінюється… Що ж там відбувається?

Тест на вагітність нарешті придбаний. Дві смужки. Виходжу, щоб поплакатись коханому, який намагається мене заспокоїти. Потім згадую жарт: «Як з допомогою фломастера та тесту на вагітність змусити свого хлопця понервуватись» і починаю голосно сміятись. А після цього – знову голосно і протяжно ридати. «Чого плачеш?» «Не знаю-ю-ю-ююю!» Ось так і змінюється мій настрій до сьогодні.

З усім можна змиритись, але не з нудотою і не з запамороченням голови. Коли їду в транспорті – постійно відчуваю, що ось-ось втрачу свідомість. Одного разу навіть так і сталося. Але ж місцем ніхто не поступається. А ще печія – жахливе відчуття, яке я однак швидко навчилася «гасити» кефіром. Ніхто мені не розповідав про цей спосіб, але так мені придумалось, і мені допомогло! Ура! Моя дитинка вже знає, як полегшити матусі цей важкий-важкий період.

Червень
Ось так день за днем я переконуюсь у тому, що невдовзі в моєму житті знову відбудуться зміни. І хоч начебто нічого ще не змінилося для оточуючих, у нашій сім’ї до події народження немовляти всі вже готуються. Окрім приємних думок про те, якою буде ця дитинка, хто це буде – крихітний хлопчик чи дівчинка – з’являються і не надто приємні. Я поволі повнію! Та вже з досвіду попередньої вагітності знаю, що при бажанні можна привести себе в форму. З іншого боку, всі стверджують, що після народження другої дитини це стає складнішим завданням, аніж після першої… Ну, що ж, побачимо!

Липень
Перше ультразвукове дослідження… отже вперше побачу своє немовлятко. Яке ж воно малесеньке! Ознаки токсикозу та ранкова нудота поступово відступають. Зараз саме час ставати на облік, здавати аналізи крові та сечі. Наблизився до завершення перший триместр вагітності.

Якби не округлий животик – мені навіть думка не прийшла б у голову, що я вагітна. Все нормально, спокійно, нічого особливо не турбує. Звичайно, гормональні сплески нікуди не зникли, однак я вже вчусь їх контролювати, і, найголовніше, чудово розумію, що причини моїх емоцій здебільшого не зовнішні, а внутрішні. А це все – тимчасово.

Серпень
Все йде за планом. Вагітність уже досить помітна, інколи навіть уже поступаються місцем у транспорті. Зараз хочеться рухатися або лежати. Сидіння та стояння виснажують настільки, що це найважче випробування. Не рятує навіть взуття без підборів, на яке я перейшла нещодавно.

Почалися незручності, пов’язані зі сном – дуже важко знайти оптимальне положення. Воно й не дивно. Ембріон, який ще кілька тижнів тому не досягав і п’яти сантиметрів, уже виріс до 20,5 см, маючи вагу майже 200 грамів! Тепер у нього вже можна брати відбитки пальців, адже на крихітних пальчиках виникли ці неповторні малюнки, які відрізняються у всіх людей!

А все інше – так само: планові огляди у лікаря-гінеколога, необхідні аналізи, вживання вітамінів.

У наступному номері журналу автор розповість про «Школу материнства» у Тернополі, про подальші зміни у своєму організмі і, найголовніше, як результат наступного УЗД, стать майбутньої дитинки!
 
Автор: Оля Терещук.
Джерело: весільний журнал "До і після ВЕСІЛЛЯ".


ЗДОРОВ'Я



Дата публікації: 18.03.2010
Переглядів сьогодні: 2
Переглядів всього: 4592
Рекомендуємо