Прекрасна пора, материнство, оспівана в сотнях віршів та поем, у тому числі і українських класиків, зараз не в моді – це дуже дорого. А якщо дитина і народжується, то в переважній більшості випадків мати змушена якнайшвидше залишати її на чужих людей і підшуковувати собі роботу. Домашня робота, хоча й дуже виснажлива і одноманітна, але зовсім не оплачується і, як не прикро, не ціниться. Виховання дитини зводиться до мінімуму, а обов’язки домогосподині займають чільне місце в житі молодої матусі.
Отже, роки декрету не залишають по собі впевненості, що їх витрачено на дитину. Пелюшки, пляшечки, суміші, каструлі, нескінченні прибирання, щоденні прогулянки, які не дозволяють щось доробити вдома… Ось що опиняється на першому місці, коли жінка в декреті. Стереотип «сидіння» в декреті часто і найріднішими людьми сприймається як «сидіння», тобто «нічого-не-роблення».
Особливості національного «садоводства» або Як віддати дитину в садок без хабарів?
Тема садочків завжди була і буде особливо актуальною – статки переважної більшості українців витримують їхню вартість, тому більшість діток потрапляють до садочків. І це прекрасно, адже діти розвиваються у своєму середовищі – між однолітками. Вони доглянуті, але самостійні – бо у них немає варіантів, адже матусі поруч немає. І найважливіше – сталий режим, який вдома забезпечити значно важче. Як доведено науковцями, для дітей не настільки важлива часова відповідність всіх щоденних ритуалів, як їхня послідовність. В садочку, як ніде інакше ця послідовність забезпечена. Звичайно, успіх значною мірою залежить від особистостей вихователів, але, на щастя, в Тернополі я мало чула про їхню халатність.
Власне з цього я хочу почати розповідь про негативну сторону садочків. Одна моя знайома, яка сама є вихователькою, народила дитину і віддала у «свій» садочок. Сама вона вийшла на роботу туди ж, але, звісно ж, не в ту групу, де навчалась її дитина. Тому кожного дня бачила, як вихователька закривала дітей у спальні, бо ті «шуміли», жодного разу не виводила гуляти, не провела жодного заняття з дітьми – бо діти її не слухали. А перед святковими ранками у цій групі починалось справжнісіньке дитяче пекло: постійний плач і крики – вихователька все ж змушена була «відзвітувати» про свою «роботу» у вигляді підготовки дітей до свята…
Щоб застрахувати себе від такого на майбутнє, знайома, будучи вихователькою, залишила дитину на няньку, а сама продовжує працювати у тому ж садочку – кому хочеться втрачати сьогодні роботу? Горе-вихователька, до речі, також там працює, і навіть регулярно отримує подарунки від батьків своїх вихованців…
А починається садок зазвичай із хабарів. Бажаючі віддати дитину до дошкільного закладу батьки вже від її народження починають шукати шляхи «проникнення» в обраний садочок. В переважній більшості випадків, дитину «ставлять на чергу» - через деякий час черга «приходить», отже дитина готова до садочку. Значно важче батькам, які не зробили цього, так вони могли б обійтись «шоколадкою» у відповідній установі…Скорочений шлях, без «черги», через завідуючу садочка коштує значно дорожче – від 200 у. о.
Наступний етап – завідуюча вашої дільничної поліклініки. Зрештою, не знаю, як вашої, а от завідуюча моєї – прямим текстом висловила своє обурення з того приводу, що я прийшла з порожніми руками. Хоч ця людина, на відміну від дільничного лікаря, бачить вашу дитину вперше у житті – вона також дуже хоче «щоб в неї не було проблем».
Майже кінець епопеї – пройти комісію. Без дитини. Там треба «порозмовляти» з трьома членами комісії, демонстративно обвішаних золотом. На них може піти цілих дві соціальних виплати на дитину (ви вже можете підрахувати, скільки це буде).
Все, дитина в садочку. Пора зайнятись благодійністю – батьківські внески ще ніхто не відміняв. Шкода не дати тих кілька гривень після пройдених «етапів», чи не так? Ну а далі вже в порядку речей – здавання грошей на всі потреби саме тої групи, у якій знаходиться ваша дитина. Що зробиш, як не як, щомісячна батьківська плата ще досі радує. Тому загалом виходить не така вже й велика сума, якщо зважити на те, що з 8 ранку до 6 години вечора, ваша дитина знаходиться там. І залишається лише вірити, що за нею там доглядають.
Фрекен Бок чи Мері Поппінс?
Через низку вище перелічених причин, чимало батьків сьогодні змушені довіряти своїх дітей няням, гувернанткам або домогосподаркам. У цьому також є свої плюси, і свої мінуси. Плюси безсумнівні – до дитини приставлена людина із відповідною освітою, яка безроздільно займається лише тією дитиною.
Щоб краще зрозуміти специфіку роботи персоналу по догляду за дітьми, ми звернулись до агентства, яке надає такі послуги. Відповісти на всі наші запитання люб’язно погодилась його директор Ольга Хмельовська. Отже, за її словами, няня – це людина, яка доглядає дітей віком до трьох років, в її обов’язки входить догляд за дитиною, прогулянка, приготування їжі (для дитини), прибирання, розвиваючі ігри та заняття з дитиною. Вартість її послуг – 10-15 гривень за годину. Гувернантка – це вихователь для дітей віком від трьох років до дошкільного віку. В її обов’язки входить те ж, що і робить і няня, просто вона краще обізнана із психологією та методикою занять із дітьми вказаного віку. Вартість її послуг становить 10-20 гривень за годину. Домогосподиня – няня – доглядає за дитиною, виконує інші обумовлені із господарями хатні роботи (часто під час сну дитини, або давши попередньо їй якесь цікаве завдання). Домогоспординя може готувати їжу, прати, прибирати і т. п., від цього залежить її оплата, яка в середньому становить 50 – 100 грн. за день. У цьому агентстві практикують спочатку звикання до нових нянь у сім’ї, тобто з дитиною протягом першого тижня знаходяться і няня (гувернантка, домогосподарка), і мама дитини. Таким чином няня дізнається про особливості характеру дитини, а дитина та батьки – про те, що являє собою сама няня.
В одних моїх знайомих чудова і улюблена всією сім'єю няня зникла разом із усіма коштовностями і грішми, які тільки змогла відшукати у їхньому домі. Щоб приховатись їй достатньо було просто викинути стартовий пакет свого мобільного. Домашньої адреси її ніхто не знав – чомусь одразу викликала довіру. Співпрацюючи з агентством – подібного не трапиться, адже агентство із нянею укладає угоду, крім того, беручи няню на роботу, тут практикують візит додому до неї, аби краще взнати.
Однак є неприємності, від яких не застрахує жодне агентство: непорядність та недобросовісність нянь. Мені відомий випадок, коли працюючи в одній тернопільській сім’ї, няня жодного разу не вийшла на прогулянку із дитиною. Продумала вона все дуже логічно: знаючи час, коли має повернутись мати немовляти, вона одягала дитину, намочувала колеса коляски, а свій одяг кидала на землю, ніби кажучи: «Ось, як несподівано, а ми щойно заходимо додому, ще не встигли роздягнутись, мию колеса…» Свої підозри стосовно того, що няня не виходить із дому з дитиною матері висловила одна із всюдисущих бабусь-сусідок. Мати обурилась – настільки переконливо грала «роль» няня, та одного дня все ж повернулась швидше додому і застала прецікаву картину. Коляска з дитиною, яка не переставала плакати, стояла в коридорі, а няня зосереджено дивилась серіал. Речі її лежали вже заздалегідь біля коляски із вдягнутою дитиною. Чи це був її єдиний огріх відносно дитини – не відомо, адже встановлення відеокамер не по кишені кожному, але няню було звільнено. Тому багато хто радить шукати няню через знайомих. Такі няні зазвичай переходять «із рук в руки» і дуже цінуються. Хоча існує й інший варіант знайти няню – через оголошення. Сьогодні є багато жінок, які мають педагогічну або медичну освіту і, виховавши своїх дітей, вважають що справляться із чужими. Із однією з них, Марією Іванівною, ми поспілкувались телефоном. «Я працювала тривалий час у садочку із восьмимісячними дітками. Зараз таких навіть не беруть до садків! Тож досвід маю достатній, можу бути нянею – домогосподинею і логопедом. Тобто, гуляти, готувати їжу для дитини, план занять із вихованцем – узгоджується із батьками. Хоча, я вважаю, що до двох років добре мати няню для дитини, але з двох – трьохрічного віку все ж краще віддавати дитину до садочку, для дошкільного розвитку», – розповіла Марія Іванівна. З агентством вона не співпрацює, однак все ж справила на мене дуже приємне враження.
Отже, який спосіб виховання для вашої дитини найкращий – обирати вам.
Автор тексту: Ольга Терещук. Спеціально для сайту Діти.te.ua
