Діти сайт для батьків.
Сім правил при покаранні дітей від Володимира Леві


«Батіг та пряник» - славнозвісний дует у вихованні. Але не треба сприймати ці символи буквально, особливо батіг. Аби виховання не перетворювалося на тортури, пропонуємо усім люблячим батькам поради з правильного покарання від видатного російського психотерапевта Володимира Леві.

1. Покарання не повинне шкодити здоров’ю – не фізичному, не психічному. Більше того, по ідеї покарання має бути корисним, чи не так? Ніхто не сперечається. Проте той, хто карає, забуває подумати…

2. Якщо є сумнів, що краще не карати – не карайте. Навіть якщо зрозуміли, що зазвичай занадто м’які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики» і ніяких покарань «про всяк випадок»!

3. За один раз – одне. Навіть якщо провин здійснено одразу неймовірна множина, покарання може бути суворим, але тільки одне за усе разом, а не поодинці за кожен невірний вчинок. Салат з покарань – страва не для дитячої душі!
Покарання – не за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали й нагороди. Ніколи не віднімайте подарованого вами чи кимось іншим – ніколи! Відмінити можна лише покарання. Навіть якщо набешкетував так, що гірше не буває, навіть якщо підняв на вас руку, але сьогодні ж допоміг хворому, захистив слабкого…
Не заважайте дитині бути різною.

4. Термін «давності». Краще не карати, ніж карати із запізненням. Деякі занадто послідовні вихователі сварять і карають дітей за провини, виявлені через місяць, а то й рік (щось зіпсував, стягнув, напакостив), забуваючи, що навіть в суворих дорослих законах береться до уваги термін давності правопорушення.
Облишити. Пробачити.
Є ризик навіяти маленькому негідникові думку про можливу безкарність?
Звичайно. Але цей ризик не такий страшний порівняно з ризиком затримки духовного розвитку. Запізнілі покарання навіюють дитині минуле, не дають бути іншою.

5. Покараний - пробачений. Інцидент вичерпаний – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилося. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

6. Без приниження. Щоб там не трапилось, якою б не була провина, покарання не повинне сприйматися дитиною як торжество вашої сили над його слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотному напрямку!

7. Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання вона повинна боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення.

 


Не можна карати та сварити:
  • коли хворий, погано почувається або ще не зовсім одужав після хвороби – психіка особливо вразлива, реакції непередбачені;
  • коли їсть; після сну; перед сном; під час гри; під час роботи;
  • одразу після фізичної або духовної травми (падіння, бійка, нещасний випадок, погана оцінка, будь-яка невдача, нехай навіть в цій невдачі винен тільки він сам) – треба, принаймні, перечекати, поки втамується гострий біль (це не означає, що потрібно обов’язково кидатися втішати);
  • коли не справляється: із страхом, з неуважністю, з лінню, з рухливістю, з дратівливістю, з будь-яким недоліком, додаючи щирих старань, коли проявляється нездатність, нетямущість, незручність, дурість, недосвідченість – одне слово, в усіх випадках, коли що-небудь не виходить;
  • коли внутрішні мотиви проступку, найдрібнішого або найстрашнішого, нам не зрозумілі;
  • коли самі ми не свої; коли втомилися, засмучені або роздратовані з якихось своїх причин – у такому стані гнів завжди неправдивий.

Джерело: Леві В. Л. Нестандартна дитина / В. Л. Леві – К. : рад.шк., 1991. – 256 с.

РОЗВИТОК БАТЬКІВ

Переглядів сьогодні: 1
Переглядів всього: 6817
Рекомендуємо